Своя шкіра дорожча. Німеччина просить поблажок для РФ
Поки США та їхні союзники з НАТО нарощують присутність у країнах Балтії та Східної Європи у зв’язку з ескалацією російсько-українського конфлікту, Німеччина – найбільша та найбагатша демократія Європи, стратегічно розташована між Сходом та Заходом, – відзначилася своєю бездіяльністю.
Данія відправляє винищувачі до Литви та фрегат у Балтійське море, Іспанія – фрегат у Чорне море, Франція запропонувала ввести війська до Румунії, президент США Джо Байден привів тисячі американських військовослужбовців у “високу бойову готовність”. Британія та інші країни постачають Україні зброю та надають всебічну підтримку у зв’язку з можливим вторгненням Росії. ЄС та США готують безпрецедентні санкції для Москви.
А новий уряд Німеччини тим часом блокує постачання зброї Києву, пообіцявши натомість польовий шпиталь, а тепер ще й вимагає виключення зі списку антиросійських санкцій. Корреспондент.net розповідає про позицію Берліна та його ймовірні мотиви.
Секретні документи
Уряд Німеччини наполягає на винятках для енергетичного сектора, якщо буде ухвалено рішення про заборону російським банкам проводити операції у доларах США. Така вимога міститься у документах, які опинилися у розпорядженні агентства Bloomberg.
У той час як президент РФ Володимир Путін концентрує війська біля кордону з Україною, а США та їхні європейські союзники працюють над списком “безпрецедентних санкцій”, Німеччина переживає, що постачання енергоресурсів до Європи може бути під загрозою.
Відповідні документи було передано союзникам Берліна, коли уряд Німеччини зіштовхнувся з критикою з боку інших країн за відмову постачати оборонну зброю Україні.
Представник Євросоюзу заявив виданню, що обговорювані варіанти включають обмеження можливості Москви конвертувати валюту, торгувати із Заходом та отримувати доступ до ключових технологій. Але проблема в тому, що поки союзники працюють над комплексним набором заходів, кожна країна намагається захистити свою економіку від потенційно значних побічних ефектів.
“Санкції мають найкращий ефект, якщо вони працюють ефективно, – заявила минулого тижня міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок. – Нам потрібно ретельно перевірити, що матиме найбільший ефект, і, можливо, це не тільки те, що буде складним для решти світу”.
“Ідеться про санкції, які справді діють не проти себе, а скоріше проти Росії, якщо буде подальша ескалація”, – додала глава МЗС Німеччини.
Берлін також висловив побоювання щодо серйозного впливу на німецькі фінансові інститути та європейську економіку, якщо союзники вдадуться до всеосяжного заморожування російських активів та заборонять операції з великими російськими банками.
Будь-які небажані наслідки, що виходять за межі цільових інститутів, є червоною межею для Німеччини, йдеться в одному з документів. У ньому наводиться приклад Ірану, де санкції США призвели до того, що більшість європейських фінансових установ припинили майже всю комерційну діяльність, пов’язану із країною.
“Це ж стосується і виключення великих російських банків з міжнародної платіжної системи Swift”, – сказано в документі.
За даними джерел видання, кілька інших великих європейських країн також прагнули продавити винятки під час обговорення санкцій і наполягали на перехідних періодах, перш ніж заходи набудуть чинності повною мірою, а також захисту чинних контрактів. Один із чиновників сказав, що виняток для енергосектора, ймовірно, увійде до остаточного пакету узгоджених зі США санкцій на випадок вторгнення Росії в Україну.
Водночас, за словами чиновника, вилучення енергоресурсів із санкцій не завадить можливим заходам проти газопроводу Північний потік-2, яким Росія планує постачати газ Балтийським морем до Німеччини в обхід України. У МЗС країни документи коментувати відмовилися.
Згідно з документами, у разі “військової агресії проти суверенної держави та серйозного порушення міжнародного права, що створює загрозу миру та безпеці в Європі”, Німеччина готова підписати пакет, який може включати:
- повне заморожування активів та заборону на операції для обраної групи російських банків;
- додаткові обмеження на суверенний борг та обмеження ринку капіталу для держпідприємств;
- торгову заборону для деяких російських державних підприємств, що фактично витісняють їх із фондових ринків;
- обмеження на імпорт деяких російських металів та хімікатів, а також на експорт деяких предметів розкоші та високотехнологічних товарів;
- посилення обмежень на товари, які можуть використовуватися як у цивільних, так і у військових цілях;
- заборони на поїздки та заморожування активів, націлені на олігархів;
- обмеження на інвестиції у Росії.
На радість Путіна
Очевидна нерішучість Німеччини в процесі вжиття рішучих заходів посилила сумніви в її надійності як союзника і викликала побоювання, що Москва може використати коливання Німеччини як клин, щоб розколоти об’єднану європейську позицію у відповідь на російську агресію, пише The New York Times.
“У Євросоюзі Німеччина має вирішальне значення для досягнення єдності, – каже Норберт Реттген, депутат консервативної партії та прихильник жорсткішої зовнішньої політики Німеччини. – Мета Путіна – розколоти європейців, а потім розколоти Європу та США. Якщо переважатиме враження, що Німеччина не цілком солідарна з рішучою позицією НАТО, йому вдасться паралізувати Європу та розколоти альянс”.
Коли у вівторок, 25 січня, Росія проводила військові навчання поблизу кордону з Україною, Шольц зустрівся з президентом Франції Еммануелем Макроном у Берліні, попередивши Москву, що “військова агресія, яка ставить під сумнів територіальну цілісність України, матиме серйозні наслідки”.
Але уряд Німеччини не лише відмовився від експорту зброї до України, а й затримує постачання дев’яти гаубиць комуністичної епохи з Естонії до України.
Шольц та інші високопоставлені соціал-демократи в його уряді та партії не дають чіткого уявлення про те, чи стане закриття скандального газопроводу Північний потік-2 частиною арсеналу можливих санкцій проти Росії. Поки що вони наполягають, що це “приватний проект” і він “окремий” від України.
Тим часом Фрідріх Мерц, призначений новим лідером опозиційної консервативної партії Ангели Меркель, застеріг від виключення російських банків із мережі платіжних транзакцій Swift, яка обробляє глобальні фінансові перекази, оскільки це завдасть збитків економічним інтересам Німеччини.
Критика Берліна
Заплутана позиція Берліна особливо непокоїть Київ та деяких східних сусідів Німеччини. Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба звинуватив Берлін у “заохоченні” російської агресії.
“Берлін допускає велику стратегічну помилку і наражає на ризик свою репутацію”, – заявив голова комітету національної безпеки литовського парламенту Лаурінас Кащюнас.
А міністр оборони Латвії Артіс Пабрікс назвав “великою помилкою” рішення Німеччини замість зброї надіслати Україні польовий шпиталь.
Прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький висловив велике розчарування позицією Німеччини – зокрема блокуванням постачання в Україну зброї з Естонії.
Напруга досягла апогею минулими вихідними, коли командувач ВМС Німеччини заявив, що президент Росії Володимир Путін заслуговує на “повагу” і що Крим “ніколи” не буде повернений Україні. Віце-адмірал Кай-Ахім Шенбах після такої заяви пішов у відставку, але реакція на його слова була дуже емоційною.
“Це заступницьке ставлення підсвідомо також нагадує українцям про жахіття нацистської окупації, коли до українців ставилися як до недолюдів”, – прокоментував посол України в Німеччині Андрій Мельник.
Вашингтон щосили намагався публічно підкреслити свою довіру до Берліна, водночас у приватному порядку закликаючи Шольца, щоб той зайняв жорсткішу позицію.
Високі відносини
Болісні суперечки навколо лояльності Німеччини не нові. Російсько-німецькі відносини формувалися століттями торгівлі та культурного обміну, а також двома світовими війнами. Холодна війна додала ще один рівень складності: Західна Німеччина міцно увійшла до складу західного альянсу, а Східна жила під радянською окупацією.
“Чому ми бачимо Росію інакше, ніж американці? Історія, – пояснив Матіас Платцек, голова Російсько-німецького форуму та колишній лідер партії соціал-демократів Шольца. – Німеччина та Росія пов’язані тисячу років. Найяскравішою російською царицею була Катерина Велика, німкеня, яка, між іншим, зробила Крим частиною Росії.
“Ми двічі нападали на Росію, і вдруге це була геноцидна війна, – додав він. – Загинуло 27 мільйонів радянських людей, серед них 15 мільйонів росіян”.
Але це не означає, що Німеччина не протистоїть Росії останніми роками. Країна командує багатонаціональним бойовим підрозділом НАТО в Литві та допомагає контролювати повітряний простір Балтійського моря щодо втручання Москви. У лютому для цієї ж мети планується відправити винищувачі до Румунії.
У 2014 році, коли Путін вторгся в Україну та анексував Крим, саме канцлер Ангела Меркель згуртувала сусідні країни на сході та заході, щоб підтримати жорсткі санкції проти Росії.
Але зміна керівництва Німеччини після 16 років правління Меркель призвела до створення уряду, який розділився на думках щодо того, наскільки жорстко вибудовувати відносини з Росією.
Соціал-демократи Шольца традиційно виступали за співпрацю з Росією. У 1970-і роки канцлер Віллі Брандт розробляв політику зближення з Москвою під час холодної війни, а останній соціал-демократичний канцлер Герхард Шредер – не лише близький друг Путіна (він святкував з ним своє 70-річчя), а й працює у російських енергетичних компаніях з 2005 року.
Новий міністр закордонних справ від Партії зелених Анналена Бербок займає жорсткішу позицію щодо Росії. Але й вона поставила хрест на відправленні німецької зброї в Україну, пославшись на історію.
Політика експорту озброєнь проливає світло на сучасний німецький парадокс нації, яка знає, що має взяти на себе велику відповідальність за мир у регіоні, але не готова діяти відповідним чином.
“Думка про те, що Німеччина постачає зброю, яка може бути використана для вбивства росіян, дуже складно сприймається багатьма німцями”, – пояснив Марсель Дірсус, політолог та позаштатний науковий співробітник Інституту безпекової політики Кільського університету.
Ще більше розбіжностей в уряді викликає Північний потік-2, який, як багато хто побоюється, дозволить Путіну впливати на країни ЄС, адже Росія є основним постачальником природного газу до Європи.
Підтриманий Меркель у 2015 році через рік після того, як Росія вперше вторглася в Україну, Північний потік-2 вже давно викликає роздратування як у Вашингтоні, так і в європейських столицях.
І хоча новий глава МЗС Німеччини не соромився у висловленні своєї ворожості щодо проекту, Меркель і Шольц захищали його з міркувань економічної та енергетичної безпеки та виключали використання його як важеля у переговорах про санкції.
Лише минулого тижня, стоячи поруч із генеральним секретарем НАТО, канцлер змінив свою позицію, заявивши, що у разі російського вторгнення будуть використані всі важелі.
“Путін дав НАТО нову причину для існування, – зазначив Дірсус. – Хто знає, можливо, він раз і назавжди навчить німців тому, що часи змінилися, і вони мають бути готові платити за захист миру”.
Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet
