Чебурнет. Як у Росії хочуть ізолювати інтернет

 

Наприкінці січня в Росії сталося одразу кілька масштабних збоїв у роботі інтернету. Спочатку на Далекому Сході перестали працювати месенджери Telegram та WhatsApp. Потім у Ленінградській, Псковській та Новгородській областях відключився LTE. Нарешті, ввечері 30 січня зламалася вся доменна зона .ru. У всіх випадках влада країни-агресора пояснювала те, що сталося технічними неполадками або профілактичними роботами. Але багато експертів вважають, що все це пов’язано з зусиллями Кремля з ізоляції російського інтернету від світового і побудови “суверенної” мережі — Чебурнета.

 

Як у Північній Кореї

 

Чебурнетом називають варіант повної ізоляції російського сегменту інтернету. Повний аналог Чебурнет – північнокорейський національний інтранет Кванмен.

 

Спеціальним законом Роскомнагляд має право блокувати іноземні інтернет-ресурси, які “допускають дискримінацію щодо російських ЗМІ”. Як правило, формулювання дуже розмите і не дає чіткого визначення того, що розуміється під “дискримінацією”.

 

Закон вводить статус “власник інформаційного ресурсу, причетного до порушень основних прав і свобод людини, прав і свобод громадян РФ”.

 

Під дію документа підпадають найбільші інтернет-ресурси – YouTube, Facebook та Twitter. Роскомнагляд зможе частково чи повністю обмежувати доступ до ресурсів-порушників, включаючи можливість уповільнювати їхній трафік.

 

В інтернет – за паспортом

 

Російська держава має багато способів обмежувати доступ до “зовнішнього” інтернету: пускати туди за паспортом, законодавчо регулювати контент, диктувати свої умови інтернет-компаніям за допомогою економічного тиску. Але що далі, то вірогіднішим для Росії видається найжорсткіший сценарій — повна ізоляція.

 

Китайський варіант

 

У Китаї вже діють закони, які блокують певний інтернет-контент, вимагають ідентифікації користувачів у месенджерах та зберігають дані про населення. Подібні закони Росія намагається відтворити і Росія. У китайському інтернеті на чільне місце поставлено тотальний нагляд за інформацією. Завдяки розміру ринку, Китай зміг диктувати закордонним компаніям свої умови. Фактично Китай збудував власний самодостатній інтернет, куди неохоче пускає інших.

 

Але коли зовнішні технокомпанії приходять у китайський фрагмент інтернету, влада може їм нав’язувати свої умови: там мільярд користувачів і для доступу до них компанії виявляються готовими на багато. Росія не така приваблива: і за кількістю користувачів, і за ВВП вона вдесятеро поступається Китаю.

 

Кремль хотів би піти китайським шляхом, хоча ринок, обтяжений американськими та європейськими санкціями, став ще менш привабливим, а внутрішні кошти в першу чергу йдуть на війну. Але є й інші проблеми: витік та нестача фахівців, низька якість вітчизняних альтернатив (наприклад, RuTube замість YouTube). Так що тільки нова Північна Корея та точка.