Теракт як елемент стратегії: гібридна війна РФ проти України

Розстріл мирних у Києві Це підтверджують й останні події. Зокрема, розстріл у Києві 18 квітня 2026 року, котрий СБУ кваліфікувала як терористичний акт, забрав життя сімох мирних і створив атмосферу страху у столиці. За даними слідства, 58-річний нападник Дмитро Васильченков мав зв’язки з Росією(народився у Москві, мешкав у РФ в 2015-2017, а батько його взагалі викладав у Рязанському училищі ВДВ).
Чи мав голосіївський стрілець російських кураторів (скоріше так, чим ні), розбереться слідство. Тим часом суботній напад у Києві демонструє типову логіку гібридної війни: дестабілізація тилу й створення відчуття небезпеки далеко від фронту. А удар по довірі до інституцій, що викликає критику дій поліції після інциденту, лише підсилює внутрішню напругу. І, нарешті, інформаційний ефект: такі події активно використовуються у ворожій пропаганді для демонстрації “слабкості держави” Україна.
Звичайно, подібні атаки не змінюють лінію фронту, але вони б’ють по психологічній стійкості суспільства. То все гібридна війна, згідно з концепцією голови Генштабу РФ Валерія Герасимова, наголошує у свіжому інтерв’ю для Newsaderжурналіст та психолог Лариса Волошина.
Вона також нагадує, що класична війна має чотири компоненти: конвенційний, інформаційний, економічний, дипломатичний. І зрозуміло, що у будь-якій війні основним є поле бою. Втім “геніальна ідея” Герасимова полягала у тому, що нецікаво, що там на полі бою відбувається. “Посміхаємося і махаємо, хороший понт дорожчий за гроші. Головне – це інформаційна війна та дипломатична. Ми запускаємо пропаганду, намалюємо картинки, як нам треба, і всі чомусь нам повірять. А потім ми тиснутимемо за допомогою своєї дипломатії і змусимо їх зробити те, що ми хочемо”, – змалювала вона логіку росіян. Експерти наголошують, що Росія системно використовує такі інструменти, додаючи до цього й тероризм, як засіб останньої надії. Й ще до відкритого вторгнення 2014 року Кремль застосовував кібератаки, пропаганду та диверсії, а військова фаза стала лише завершенням підготовленого сценарію.
Сьогодні ця модель масштабується: паралельно з бойовими діями Москва розглядає варіанти замороження конфлікту та переходу до ширшої гібридної агресії, включно з інформаційним і диверсійним тиском на Європу.
Важливо, що подібні атаки можуть бути дешевими для організатора, але мати значний суспільний резонанс. Саме тому вони є типовим інструментом гібридної війни. Як Москва використовує зовнішні фактори Ця стратегія дає Росії кілька переваг.
По-перше, це асиметричність, коли не потрібно вигравати на полі бою, а достатньо лише створювати хаос.Ще одна її ознака – це заперечуваність(сакраментальне “їх там немає”), коли складно довести прямий зв’язок із диверсіями чи терактами.
Не можна відкидати й прямого дестабілізуючого впливуна демократії: відкриті суспільства більш вразливі до інформаційних операційворога.
Окремим напрямом гібридної стратегії Кремля є вплив на західні політичні процеси: Росія намагається використовувати внутрішні суперечності США та Європи, аби послабити підтримку України.
У цьому контексті фігурує й фактор президента США Дональда Трампа як політика, навколо котрого точиться гостра внутрішня боротьба у США. Кремль руками його адміністрації прагне просунути ідею “мирної угоди”без перемоги України, що фактично означає спробу відірвати Донбас без бою, розхитати санкційну політику, використовуючи глобальні кризи (зокрема напруження довкола Ірану, котре відволікає увагу США).
А також намагається створити образ “втоми Заходу від України”через потужні інформаційні кампанії.
Й тут варто зазначити: Україна не випадково вже публічно закликає США відновлювати санкції проти російської нафти (задаємо про ту саму “блокаду Шредингера” Ормузу), аби обмежити фінансування війни для РФ. Що може протиставити Україна та Європа? Протидія гібридній війні потребує комплексного підходу, кажуть фахівці. Це, насамперед, безпекова стійкість, що включає посилення роботи спецслужб і контррозвідки, контроль за обігом зброї та реагуванням поліції, а також розвиток систем цивільного захисту. “В Індії, Китаї мене вразило, що коли ти заходиш в метро, іде перевірка. Проходиш через рамку, бо ці країни бояться терористичних нападів. І спочатку я думав: “Боже мій, ну там же мільйони людей, як ви можете організувати таку перевірку?” Якось організовують. Принаймні якихось заторів таких великих не бачив. Хоча в годину пік, очевидно, що це дуже ускладнює рух, але попереду ставлять насамперед безпеку. Не знаю, якби у нас ввели таку систему, чи люди були б задоволені, чи ні. Та ми живемо в час війни, й гадаю, практично кожен третій має якусь форму ПТСР, навіть ті, хто не воюють. А зброя розповзається під час війни, це теж неминуче”, – пише з цього приводу у соцмережі професор кафедри політології НаУКМА Олексій Гарань. Тож, за словами Гараня, має бути більше заходів безпеки, якихось обмежень, контролю тощо. Й відповідної підготовки суспільства загалом і кожного окремо. “Вчити як діяти, якщо стрілянина, як ховатися, захищати дітей, зберігати спокій, як надавати першу медичну допомогу. У нас багато говориться про ці курси, про тренування. Але я думаю, що більшість людей у нас не знають, як надавати первинну медичну допомогу. А це нам потрібно не тільки через ці інциденти, через стрілянину. Це потрібно нам під час нальотів російських. Від таких випадків, коли є психічно нестабільна людина, хай не буде пістолета, буде ніж, приставлять ніж до горла і будуть шантажувати когось – ми від цього не застраховані і передбачити не можемо”, – попереджає він. Важлива й інформаційна оборона, а саме боротьба з дезінформацією, підтримка незалежних медіа та швидка і прозора комунікація влади, наголошують експерти. Йдеться, мабуть, про посилення військової цензури, що практикується, наприклад, в Ізраїлі.
Втім і економічний тискна противника (збереження і посилення санкцій проти РФ, зменшення енергетичної залежності Європи) вдіграють не менш суттєву роль у цій боротьбі.
До того ж, запорукою стійкості у гібридній війні проти РФ є й політична єдність Заходу: координація між США та ЄС, а також недопущення “заморожених конфліктів” як результату тиску Кремля. Допомагатиме у цьому не лише довгострокова стратегія інтеграції України в європейські та євроатлантичні структури, а й розвиток європейської і української власної оборонної промисловості.
Тож головна війна Росії проти України – це не лише фронт, а й системна гібридна кампанія, де теракти, інформаційні операції та політичний вплив є не менш важливими, ніж танки і ракети.
Й трагічні події у Києві лише підкреслили: ворог намагається бити у наше відчуттябезпеки.Відповіддю на це може бути лише комплекс: сильні інституції, єдність із союзниками та стратегічна витримка, саме це здатне зруйнувати логіку гібридної війни Кремля.
Ірина Носальська