“Середня заробітна плата і доходи кримчан будуть поступово, але неминуче зростати”. Про це заявив Президент Росії на зустрічі з громадськістю Криму та Севастополя під час візиту на анексований півострів 19 березня цього року.

У своєму виступі підконтрольний Кремлю глава Криму Сергій Аксьонов запевнив Путіна, що одним з основних завдань влади Криму – це боротьба з бідністю.

Аксьонов так описав Путіну ситуацію з бідністю на півострові: “Звичайно, сьогодні є проблеми з доходами громадян. Як і усюди в державі, ситуація достатньо важка. У нас є показник по досягненню національних проектів. Сьогодні у нас за межею бідності близько 17% населення; у 2024 році має бути досягнутий показник 8%, хоча на цьому, звісно, зупинятися не можна – необхідно дійти, без виключення, до кожної людини”.

Втім є дещо, що не дозволяє перейнятись впевненістю товариша Аксьонова.

Зокрема, на думку директора Центру досліджень економічної політики при економічному факультеті МГУ Олега Беклемішева, ці показники близькі до середньоросійських показників бідності.

“Слід згадати, у якому стані був прийнятий Крим: від самого початку доходи кримчан зросли порівняно з українським періодом (до анексії Криму), але потім зросли й ціни; не сприяла дешевизні товарів і блокада”.

За словами Беклемішева, зараз, коли збудовано міст, ситуація з цінами може вирівнюватись, але ситуація з бідністю далека від оптимальної. Тим більше, якщо брати до уваги сьогоднішній стан економіки, оскільки нова хвиля кризи явно поламає усі плани щодо досягнення цільових показників у боротьбі з бідністю.

“Зараз серйозного прогресу у боротьбі з бідністю не спостерігається не тому, що влада (російська) прикладає недостатньо зусиль – просто економічне зростання у Росії було мікроскопічним і абсолютно не позначилось на доходах населення. Забезпечити ж зростання доходів за рахунок соціальних виплат ще нікому не вдавалось”.

Олег Беклемішев вважає, що в подальшому у Росії, як і в усьому світі, розпочнеться економічний спад, і тому, всупереч словам Путіна, зростання доходів кримчан очікувати не варто.

“В український період в Криму також не спостерігалось динамічного економічного зростання, і доходи були настільки ж низькими. При цьому у Криму є чудові умови для розвитку санаторно-курортної зони, для марікультур, для інших видів сервісу, які можуть бути достатньо популярними. Так що потрібно розвивати приватний бізнес, запустити дерегуляцію і зняти військовий режим – все це могло підняти Крим ще тоді. Але якщо умов тоді не було, то і зараз, особливо за наявності санкцій, їх точно не буде. З моєї точки зору, можна було б запровадити на території Криму максимальну свободу для розвитку бізнесу, якої немає у Росії. Якщо немає зв’язку із зовнішнім світом, чому б не прибрати внутрішні обмежувачі? Не можна просто заливати грошима – це спрацьовує як підпора, коли економіка зростає. А якщо вона не зростає, коли має місце стагнація, то жодні соціальні допомоги не допоможуть”.

Звертаємо вашу увагу, що Олег Беклемішев пропонує дати Криму максимальну свободу для розвитку бізнесу, якої немає у Росії. Чи погодяться правителі Росії дати кримчанам те, чого не мають у Москві та Санкт-Петербурзі?

Коментуючи соціально-економічну ситуацію на півострові на зустрічі у березні 2020 року Путін також заявив, що Крим до 2014 року нібито був фінансовим донором для інших областей України.

“Видно з документів фінансових: Крим у складі України був донором, хоча і сам був нужденним. Я просто це дуже добре знаю, тому що мені попередні керівники прямо і чесно казали: “Так, ми розуміли, що Крим сам потребує допомоги і підтримки, але в інших частинах країни було ще гірше. Тому гроші звідси брали і перерозподіляли”

За словами російського президента, саме дії України призвели до того, що інфраструктура Криму після розпаду Радянського Союзу не розвивалася, а знищувалась.

Між тим, бувший голова Ради міністрів Автономної республіки Крим Сергій Куніцин стверджує, що півострів до російської анексії був не здатний себе забезпечити, не кажучи вже про те, щоби стати донором для інших регіонів України.

“Або кримська влада, або російський уряд дезінформують Путіна. У Криму та Севастополі переважна більшість підприємств була оборонною – це військово-промисловий комплекс. Після розвалу СРСР значна кількість їх зупинилась, а з того, що залишилось, 43% промислового потенціалу належало хімічним підприємствам Червоноперекопського промислового вузла. Неодноразово були спроби переконати українську владу залишити нам всі податки, які збираються у Криму, щоб ми тут самі справлялися. Але, враховуючи, що ми все рівно отримували дотації з бюджету України, Київ в особі Леоніда Кучми, а потім Віктора Ющенка відповідав: давайте порахуємо, що буде, якщо ви візьмете на себе пенсії, утримання міліції, армії, подачу води у Північно-Кримський канал. І ось якщо все це врахувати, вийде, що Крим, насправді, ніколи не міг себе забезпечити. Зараз те ж саме: податків не вистачить ані на пенсійне забезпечення, ані на утримання поліції. Тільки якщо раніше було 7 мільйонів туристів, то зараз максимум 2-3 мільйони, а сільське господарство через безводдя занепадає. Щодо промислового потенціалу, можливо лише частково завантажити підприємства Севастополя, Керчі і Феодосії, адже Чорноморський флот Росії значно менший за радянський. Хіба що федеральний уряд забере на себе утримання всього оцього, а кримський уряд буде виплачувати тільки зарплати вчителям і лікарям”.

За інформацією Сергія Куніцина, вартість подачі води Північно-Кримським каналом складала 110 мільйонів гривень на рік.

Слід зауважити, що за офіційними даними у 2013 році республіка перерахувала у держбюджет 1,94 млрд.грн, а отримала з держбюджету 5,72 млрд.грн. Отже, про яке донорство могла йти мова.

Якщо казати про реальних донорів держбюджету, то у 2013 році їх було лише шість – Дніпропетровська область (15,03 млрд.грн до держбюджету, 8,85 млрд.грн з держбюджету), Харківська (відповідно 10,38 і 3,48 млрд.грн), Полтавська (9,60 і 4,12), Сумська (2,61 і 1,63), Львівська (4,70 і 4,34) та Черкаська (2,18 і 1,97 млрд.грн відповідно).

Дохідна і розхідна частини бюджету Криму на 2020 рік були заплановані в обсязі 183,3 млрд. руб. Але реально у 2020 році витрати анексованого Криму перевищать доходи на 4,3 млрд. руб., хоча восени 2019 року бюджет приймався як бездефіцитний. Це слідує з коригувань бюджету, за які російській парламент Криму проголосував ще у лютому. І через шість років після анексії значну частину бюджету півострова складають дотації з Росії.

Крим залишається глибоко дотаційним регіоном. Структура запланованих міжбюджетних трансфертів з федерального бюджету на 2020 рік передбачена в обсязі 134 млрд. руб.

А тепер давайте порівняємо. У 2013 році дохідна частина бюджету Криму (це за даними російського уряду!) на 55 відсотків складалася з дотацій і субвенцій з держбюджету. У 2020 році – на 73 відсотки з безповоротних надходжень з федерального бюджету Росії. Явне покращення!

Отже, з подачі Путіна Росія узяла на себе тягар утримання Криму і носиться з цим тягарем як дурень з писаною торбою. Проте, політичний емігрант, екс-аналітик російської партії “Единая Россия” Леонід Власюк не вважає, що цей економічний тягар може спричинити суттєві зрушення у зміні долі Криму: “Насправді втрата Криму і його повернення до України для російського президента буде особистою трагедією і остаточним кінцем його історії. З точки зору Путіна, це неможливо ніколи, а з точки зору політичних подій це, скоріше за все, можливо у момент, коли він так або інакше втратить свою владу: або помре, або буде скинутий у результаті внутрішнього перевороту. Але Путін ніколи не відмовиться від Криму добровільно”.

Але з кожним прожитим Путіним днем надії на позитивне вирішення питання щодо повернення Криму до України все більше і більше.

Джерело: https://censor.net.ua/b3204714