Не зареєстрований фонд «боротьби з репресіями», фінансований кухарем Путіна, намагається замовляти антизахідну джинсу в європейських виданнях

Приблизно тиждень тому, 10 вересня 2021 року, французький журналіст видання Le Monde, який живе і працює у Москві, Бенуа Віткін написав у твітері, що отримав електронного листа з пропозицією співпраці.

У неочікуваному листі до представників преси (а не особисто до Бенуа Віткіна) французькою мовою звертався нібито представник «Фонду боротьби з репресіями» (скорочено — ФБР) на ім’я Іван Карамазов. Це ім’я Бенуа Віткін розкрив у своїй статті, яка вийшла згодом у Le Monde.

Таємничий Карамазов представився помічником керівника «Фонду боротьби з репресіями», заснованого у березні 2021 року. На сайті Фонду з тролінговою абревіатурою ФБР зазначено, що організацію створено за фінансової підтримки путінського кухаря та інвестора групи «Вагнера» Євгенія Пригожина. В той же час, жодної юридичної структури з такою назвою, яка була б зареєстрована згідно з російським законодавством із березня 2021 року по цей час, не існує.

Як пояснюють на сайті пригожинського фонду, для ініціативної групи жодна реєстрація не потрібна. Однак посіпаки Пригожина нібито готують звернення до міністерства юстиції Росії з проханням про офіційну реєстрацію структури.

У своєму листі таємничий Карамазов говорить, що фонд, якого на папері не існує, готовий оплатити проведення інформаційної кампанії у Франції, яка буде стосуватися критики французької влади щодо нібито застосування насильства проти протестувальників.

Російська пригожинська структура, в якої немає ні печатки, ні банківських рахунків, за словами Карамазова, обіцяє оплатити статті, фотографії, репортажі та навіть документальні фільми. А також пропонує допомогти з розміщенням цих матеріалів на російських та англомовних ресурсах, з якими у пригожинців є партнерство (а таких чимало).

Охочим робити і публікувати джинсу про «звірства французької влади» пропонується надіслати свої пропозиції поштою, або зв’язатися за російським номером телефону.

Згаданий Іван Карамазов представився помічником такої собі Міри Теради (в дівоцтві Оксана Вовк), керівниці пригожинського фонду. 21 травня 2021 року Терада разом зі своєю матір’ю Світланою прибули до Росії з США, де Терада відбула 2,5 роки в американській тюрмі.

Терада-Вовк народилася 1988 року в Санкт-Петербурзі, а пізніше переїхала в США, де навчалася в університеті у Вашингтоні. В Америці вона вийшла заміж за Алета Терада. У листопаді 2015 року чоловік у ході сварки поранив її з вогнепальної зброї, після чого вона провела тиждень у лікарні, де її прооперували. Американський чоловік виявився контрабандистом наркотиків. Пізніше, він був екстрадований в США з Петербурга.

Правоохоронні органи США звинуватили Міру Терада у причетності до оборудок чоловіка. Її затримали в Гельсінкі при пересадці в аеропорту і депортували в Америку. Там вона визнала провину, однак за допомогою адвокатів, визнання провини, інформації про чоловіка та запевнення, що вона була під його впливом, в суді їй пред’явили лише відмивання грошей, здобутих злочинним шляхом, та засудили до 46 місяців в’язниці. Після звільнення вона провела кілька місяців у депортаційному таборі, поки узгоджувалися документи на повернення в Росію.

Вже менш ніж через два місяці після свого повернення, 15 липня 2021 року, усі онлайн-медіа, що перебувають під контролем Пригожина, написали про рішення Міри Теради очолити новостворений «Фонд боротьби з репресіями».

Одним із членів ініціативної групи фонду, які задекларували свою причетність до нього, ще у травні 2021 року назвали Олександра Іонова. У жовтні 2019 року року Іонов разом із Марією Захаровою, спікеркою Міністерства закордонних справ Росії, зустрічав також випущену з американської тюрми Марію Бутіну. На відео зустрічі, після обіймів з батьком, Бутіна обіймає Іонова та говорить: «приємно познайомитися особисто. Дуже дякую…»

Окрім інших збігів, об’єкти моїх розслідувань про «пригоди Пригожина» є підписаними на її аккаунт в інстаграмі.

Серед 28 підписників Міри Теради на інстаграмі — той самий Іонов, Марія Бутіна, а також кандидат у депутати петербурзького законодавчого зібрання Максим Шугалей та його перекладач Самер Суейфан, які удвох були заарештовані в Лівії. Є в інстаграмі Теради і фотографія зустрічі з Максимом Шугалеєм.

Немає жодних сумнівів, що уся ця гоп-компанія займається підривною діяльністю у західних країнах під прикриттям нібито турботи про права людини. На сайті фонду публікується інформація про нібито допомогу іноземним громадянам, що були заарештовані у країнах, які по російському телебаченню називають «ворогами Росії».

Цікаво, що у своїй відповіді на публікацію Бенуа Віткіна у Le Monde фонд не спростував сам факт надсилання листа журналісту. Крім того, серед тих, хто підтвердив журналісту Віткіну факт звернення з пропозиціями співпраці, була французька організація Témoins-Caisse de solidarité («Каса солідарності»).

Ще цікаве: після заяви Віткіна у твітері пригожинських посіпак підтримали медійно їхні «партнери» — англомовний NewsAnyway та українське видання «Вести». Не залишилось осторонь і посольство Росії у Франції, яке у неповторному стилі російських дипломатів оприлюднило заяву в епістолярному жанрі, де була використана така традиційна російсько-дипломатична лексика, як, наприклад, «Русофобская стряпня “Монда” давно уже утратила возможность претендовать на звезды “Мишлен”, а скорее попахивает дешевой снедью из закусочной эпохи “Чрева Парижа”».

Раніше я вже писав, як Пригожин організовує мітинги в Парижі з критикою французької влади. А також як французька сенаторка Наталі Гуле, яка нещодавно вчергове відвідала своїх друзів із ОПЗЖ, була спіймана на брехні, яку завзято підтримувала спікерка російського Міністерства закордонних справ Марія Захарова.

Ось така відплата президенту Емануелю Макрону, який особисто пролобіював повернення Росії до Парламентської асамблеї Ради Європи без виправлення жодних злочинів, за які її звідти виключали. Така йому дяка за постійні заклики до дружби з Кремлем.

А днями та сама Марія Захарова ще й нагадала Макрону відмову постачати вертольотоносці «Містраль» до Росії після відкритої агресії щодо України. Особливо смішним виглядає той факт, що на сторінках пропагандистського видання topcor.ru, яке цитує Марію Захарову, поряд із її тролінгом французького президента стоїть посилання на матеріал від 8 вересня 2019 року, в якому йдеться про «російський розворот Макрона».

Окрім цитування Захарової, topcor.ru публікує маніпулятивні матеріали про військові навчання Namejs 2021 у Латвії, готуючи аудиторію до потенційних провокацій в ході російсько-білоруських навчань «Захід-2021».

Усі ці факти говорять тільки про одне: політика умиротворення п’яного ведмедя, який не бачить берегів, що проводилася країнами Європи з 2014-го року аж до середини каденції президента України Володимира Зеленського виявилася не тільки безрезультатною, але й небезпечною для тих європейських політиків, які декларували бажання дружити з Володимиром Путіним.

На цьому тлі заяви міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби про зниження довіри до країн Заходу з боку українців виглядають природно.

Джерело.