Неліквідне золото. Частина 3.

Спочатку ознайомтеся з першою та другою частинами вказаної публікації.

А куди ж мають подітись шахтарі, що лишились роботи у зв’язку із закриттям шахт? Повторимось: ОРДЛО не має програм по забезпеченню зайнятості вивільнених робітників.

Хоча ні; є такі програми, є! Аж дві!

Перша: Фронт.

«На военную службу по контракту в 7-ю отдельную гвардейскую мотострелковую бригаду 2 армейского корпуса национальной милиции ЛНР (в/ч 08807) требуются мужчины от 18 до 55 лет на рядовые и сержантские должности, годные по состоянию здоровья. Денежное довольствие: Рядовой: 15 000 рублей и 24 000 доплата за несение боевого дежурства;

Сержант: 19 500 рублей и 31 600 доплата за несение боевого дежурства; Обеспечение формой (зима/лето). Отпуск 30 суток в год + 7 суток после БД и медицинское обслуживание. Помощь в оформлении уволенных по НУК и СОЧ но при наличии необходимых документов».

Звільнення за «НУК» – це звільнення за невиконання умов контракту.

Звільнення за «СОЧ» – це звільнення за самовільне залишення частини.

Одразу слід сказати, що середньомісячна заробітна плата шахтарів в Росії становить близько 40 тисяч рублів. В окремих регіонах (Воркута, Норильськ) вона сягає 70 тисяч рублів. І хоча професія шахтаря – одна із самих небезпечних у світі, все ж вона більш безпечна, ніж бути військовим на фронті і підставляти свою голову під кулі.

Друга: Еміграція.

Внаслідок падіння світових цін на вугілля суттєво зменшився попит не те, що на вугілля, видобуте на непідконтрольній Україні території, але й на вугілля, видобуте у Росії. Почали закриватись шахти у Ростовській області. Навряд чи відношення до українських шахтарів буде з боку Росії інакшим, ніж до російських гірняків.

Падіння цін поставило на межу закриття в ОРДЛО десятки шахт, більшість з яких і так працювали на межі рентабельності. Альтернативи закриттю шахт через відсутність державних дотацій немає. На вулицю можуть вилетіти 25-30 тисяч шахтарів, роботи яким у невизнаних республіках немає і не буде. Залишається одне – разом із сім’ями покинути рідний край. Шлях один – в Росію, за умови, що є російський паспорт. А там вже як повезе. Але навряд чи донецьким шахтарям світить робота за спеціальністю, і ось чому.

Гляньте на діаграму сучасного стану і прогнозу кадрового забезпечення російської вугільної промисловості (за матеріалами російських ЗМІ):

Праця шахтарів високо оцінюється у країнах Європи та північної Америки. А ще у Казахстані. Наприклад, середньомісячна зарплата шахтаря у Германії становить 247 тисяч російських рублів. Ось туди, у Європу, яка за словами ватажків ОРДЛО, становила найбільшу загрозу для Донбасу, будуть тікати не тільки донецькі, але й, швидше за все, і російські гірники. Ось така райдужна перспектива.

Джерело: https://censor.net/ru/b3235352