Насправді нічого складного. Іноземець виявляє бажання здійснити місіонерську поїздку за кордон. Отримує право на проживання обраній країні на певний період. Власне це все – справу зроблено. Йому лишилось знайти хороший ВУЗ для отримання освіти. Обрати вигідний бізнес для інвестиції та знайти собі супутницю життя. Ще треба час від часу з’являтись на богослужіннях громади, яка несе за тебе відповідальність.
Найгірше те, що такий порядок речей все частіше використовується іноземним духовенством, як спосіб вирішити власні проблеми. Проте, подібний спосіб часто не відповідає Законам України.
Далі-більше фіксуються випадки запрошення релігійними об’єднаннями іноземців, які навіть не представляють релігійну конфесію, що їх запросила. І такі «запрошені» не проводять місіонерської діяльності. Вони навіть не дотримуються умов перебування в Україні. Більше того — вони проводять антиукраїнські акції та інші протиправні дії. Окрім того під прикриттям релігійної діяльності, іноземці облаштовують в Україні своє приватне життя. Налагоджують бізнес, часто кримінальний, та сприяють масовому приїзду співвітчизників.
Нажаль, в Україні зараз склались дуже сприятливі умови для представників різноманітних течій та конфесій. Ментальність українського народу до мирного співіснування, повага до світової спільноти, забезпечили Україні статус справжньої правової держави. В Україні неможливе переслідування та гоніння за релігійною чи етнічною ознакою.
Релігія в усі часи та у всіх народах відігравала важливу роль в житті людини. Віросповідання впливало на всі аспекти життя – від виховання дітей і створення сім’ї до заснування держав та ведення війн. Віра об’єднує народи і таким чином може визначати політику держави.
Саме в такому середовищі хотіли б поширювати Боже слово іноземні місіонери. Вони здобувають авторитет серед місцевих мешканців, які перетворюють їх мало не в пророків. Але найзаповітніша мрія будь-якого «пророка» – знайти дружину в Україні. Тобто вони, «за покликом душі» приїздять до України. Тут «допомагають місцевому населенню у релігійних громадах». Але кінцевою метою є не «зцілити віруючих громадян вірою у Господа», а просто лишитися в Україні, народити дітей та одружитися.
Сучасне суспільство не осуджує громадян за шлюб з іноземцем. Не переслідує, якщо він є представником нетрадиційної для України конфесії. Але правоохоронні органи можуть засудити за інше. Наприклад, якщо в діях іноземних осіб виявлять ознаки незаконної легалізації. А ще за те, що такі місіонери часто маніпулюють громадою з метою власного збагачення.
Діяльність таких осіб наносить шкоду не лише окремим громадянам, а і суспільству в цілому. А ще це загострює міжконфесійні взаємовідносини. Віруючі люди не помічають корисливих мотивів «лжепророків». Вони дозволяють використовувати себе, даруючи можливість псевдорелігійним діячам заробляти на своїй вірі.
Отже, як глибоко віруючим громадянам не натрапити на такий гачок? Відповідь проста – вимагати від своїх священнослужителів, пасторів чи релігійних лідерів неухильно дотримуватись Законів України. А ще, при запрошенні до громади іноземних місіонерів, слідкувати за іміджем громади. Не допускати використання релігійної громади для корисливих цілей.
Повага до державних звичаїв та законів лише сприятиме налагодженню корисних зв’язків з міжнародною спільнотою, а не закриватиме кордони.
Автор: Іван Крісантьєв.
