Закордонні активи СРСР: що досі не поділили Росія й Україна
Президент РФ Володимир Путін звинуватив Україну у тому, що вона не передала Росії свою частку радянської закордонної власності. За словами російського президента, Київ нібито був зобов’язаний це зробити в обмін на сплату Росією частини зовнішнього боргу України у рамках підписаної угоди. “Борги ми за всіх погасили, але далеко не всі виконали це зобов’язання про передачу нам закордонних активів. Наприклад, Україна цього досі не зробила”, – зазначив Путін.
Проте українські експерти та дипломати стверджують: слова російського президента – “маніпуляція фактами”, а Російська Федерація користується закордонною нерухомістю та активами колишнього СРСР незаконно. У деталях цього питання спробувала розібратися DW.
Розвал СРСР і так званий “нульовий варіант”
Після розпаду Радянського Союзу новоутвореним державам було важливо якнайшвидше розподілити між собою зовнішній державний борг СРСР. Оскільки без цього західні країни, зокрема ЄС, відмовлялися визнавати нові незалежні держави та встановлювати з ними дипломатичні відносини. Тому 1991 року у Москві було підписано Договір про правонаступництво щодо зовнішнього державного боргу та активів СРСР. У ньому визначили частку кожної республіки у загальній сумі боргу та її частку в активах СРСР. Найбільшою вона була у Росії – понад 61,34 відсотка і України – 16,37 відсотка.
Протягом кількох наступних років Росія укладала двосторонні угоди з екс-республіками щодо зовнішнього боргу та активів СРСР. У 1994 році черга дійшла до України. Київ і Москва підписали міжурядову угоду про так званий “нульовий варіант”, суть якої полягала у тому, що Російська Федерація як правонаступниця колишнього СРСР зобов’язується сплатити частку зовнішнього боргу України. За це українська сторона має відмовитися від своєї долі закордонного радянської власності на користь країни-спадкоємиці.
Україна хоче знати, від чого відмовляється
Проте відтоді угода про “нульовий варіант” так і не набрала чинності. Бо Верховна Рада України двічі відмовлялася її ратифіковувати. І робила це цілком обґрунтовано, переконаний колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко.
“Українська сторона просила, щоб Росія надала повний перелік всієї закордонної власності СРСР і її вартість, чого Російська Федерація не зробила”, – пояснив дипломат у розмові з DW і наголосив, що саме невиконання з боку Москви цієї цілком правомірної вимоги Києва завадило ратифікації “нульового варіанту”.
На переконання екс-міністра, Росія не хотіла і не хоче відкривати повні дані про обсяги та вартість закордонного майна СРСР, бо “цих активів було значно більше, ніж пасивів”.
Колишній український дипломат Вадим Трюхан, вважає підписання угоди про “нульовий варіант” помилкою української влади. Адже, на його думку, Російська Федерація “не просто одноосібно взяла на себе відповідальність за сплату зовнішніх боргів СРСР, а присвоїла собі всі активи СРСР: це і золотовалютний запас, і борги країн третього світу перед СРСР, і нерухомість радянського МЗС і численних державних підприємств СРСР за кордоном”. Трюхан переконаний, що ідею про так званий “нульовий варіант” російська влада “вигадала для того, щоб нові незалежні держави, які утворилися на теренах Радянського Союзу, не претендували на свою законну частку в спільних активах”. “Але Україна не ратифікувала таку угоду, отже жодних зобов’язань передавати якесь майно чи інші активи Росії не має”, – зазначив дипломат.
Україна блокує переоформлення радянської власності
Позиція України щодо “нульового варіанту” фактично блокує переоформлення закордонної власності СРСР на користь Росії. Володимир Огризко розповів, що під час його перебування на посаді посла України в Австрії з 1999 по 2004 рік він “неодноразово мав з цього приводу бесіди з керівниками зовнішньополітичного відомства”. “Я заявляв, що Україна протестуватиме у разі, якщо Австрійська Республіка переоформить об’єкти власності колишнього СРСР на Росію, тому що між Україною та РФ це питання не врегульовано”, – сказав дипломат.
За його словами, на сьогодні у багатьох країнах світу колишня власність СРСР “де-факто знаходиться в управлінні Російської Федерації, але деюре вона їй не належить”.
Активи СРСР можуть значно перевищувати його зовнішній борг
На сьогодні говорити про справедливість “нульового варіанту” справді складно. Адже Російська Федерації ніде і ніколи не розкривала повних даних про склад та вартість радянських зарубіжних активів.
За інформацією економіста незалежної групи макроекономічного анлізу та прогнозування Ukraine Economic Outlook Михайла Кухаря, станом на 1991 рік борг СРСР становив близько 90 мільярдів доларів за різними строками погашення. “Золотий та алмазний фонд СРСР оцінювався в понад 100 мільярдів доларів в тодішніх цінах, проте до його аудиту не пустили не лише Україну, а й жодну з колишніх республік СРСР”, – відзначає експерт.
Щодо нерухомих об’єктів закордонної власності, то в стенограмі засідання Верховної Ради від 18 лютого 1997 року, говориться: “Нам дали такі цифри: балансова вартість у 1991 році становила 3,5 мільярда російських рублів. За даними МЗС України (з російських джерел), вона становить 300-400 мільярдів доларів”.
З огляду навіть на ці неповні дані недивно, що протягом усіх цих років в українському уряді були переконані: переговірники 1990-их допустилися помилки, підписавши низку угод щодо розподілу активів та зобов’язань колишнього СРСР, відзначає Михайло Кухар.
Росія не має важелів тиску щодо “нульового варіанту”
Росія завжди запускає в інформаційний простір подібного роду конфлікті питання у період активного загострення відносин, хоча проблему “нульового варіанту” Москва не могла вирішити навіть за лояльних до Росії українських президентів, сказав у коментарі DW старший аналітик української групи Geostrategy Володимир Денисюк.
Проте він вважає, що Києву не варто звертати уваги на заяви Росії щодо “уявних зобов’язань України”, оскільки “у цьому питання Москва не має важелів юридичного тиску”. “Росія не піде з цим до жодного суду в жодній країні світу, оскільки їй доведеться надати суду повну інформацію про радянські активи”, – каже Денисюк. На його думку, Росії невигідно “відкривати ці активи, оскільки вони значно перевищують виплачений борг, про який говорять у Кремлі”. “Отже заяви Путіна – лише психологічний тиск на Україну, і розраховані вони радше на російську аудиторію та на не надто досвідчених представників української влади, які мають слабку інституційну пам’ять”, – вважає Денисюк.
Джерело: Українська служба DW
Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet
