Підтримка України з боку ЄС координується Групою підтримки України Європейської комісії (SGUA) і заснована на спільних цінностях та відданості демократичним принципам, верховенству закону, прав людини і основних свобод. Тому здається розумним, що українці очікують продовження європейської підтримки. Навіть в цьому випадку важливо враховувати політичний профіль кожної конкретної країни, беручи до уваги деяку неоднорідність Європейського Союзу, з якою можна зіткнутися.

У цій статті буде надана інформація про проросійські політичні сили в Португалії і про те, як за допомогою гібридної війни Росія впроваджує в уми європейців антиукраїнські настрої. Люди повинні знати про це, щоб запобігти або мінімізувати негативні аспекти російської пропаганди і боротися з наслідками розгортання антиукраїнських інформаційних операцій.

Гібридна війна, яка сьогодні широко згадується у військовій і політичній сферах, охоплює безліч інструментів і дій для послаблення і дестабілізації демократичних країн. Дезінформація і помилкові новини і, звичайно ж, фінансовий вплив – одні з найсильніших інструментів гібридної війни.

У Португалії, мабуть, також стикаються з деякими закулісними діями.

Lusophones – народи, які визнають португальську як офіційну мову, які становлять близько 290 мільйонів осіб за даними на 2019 рік. Частина Піренейського півострова (включаючи територію сучасної Португалії) колись називалася Лусітанія, що лягло в основу назви «лусофонос».

У Португалії діє багатопартійна система, п’ять партій з яких в даний час вважаються домінуючими: Соціалістична партія, ПС (Partido Socialista, PS), яка керується принципами соціал-демократії; Соціал-демократична партія, СДП (Partido Social Democrata, PSD), партія соціал-демократів, але, незважаючи на назву, являє собою суміш лібералізму і консерватизму; Лівий Блок, ЛБ (Bloco de Esquerda, скорочено BE), крайній лівий; CDS – PP (Centro Democrático e Social – Partido Popular), Партія соціально-демократичного центру, ПСДЦ; Комуністична партія Португалії, ВКП (Partido Comunista Português, PCP) – комуністична, марксистсько-ленінська політична партія, заснована на демократичний централізм. Ще одна партія, менша за чисельністю і впливом, – це екосоціалістична партія, ППЗ (Partido Ecologista «Os Verdes», ППЗ).

ППЗ підтримує тісні стосунки з Комуністичною партією Португалії (ПКП). У 1987 році ППЗ брала участь у виборах до законодавчих і муніципальних органів влади в складі Унітарної демократичної коаліції, в яку також входить ПКП. Між 1983 і 1987 роками ППЗ входила до складу «United People Alliance», до яких також належала Комуністична партія. ППЗ часто критикують за те, що вона є відгалуженням ПСП, і не безпідставно. З моменту створення коаліції (Coligação Democrática Unitária, ХДС) ці дві партії ніколи не брали участь окремо ні в яких виборах.

Домінування лівих почалося в 1974 році. Близько 300 офіцерів, які називають себе Рухом збройних сил (Movimento das Forças Armadas; MFA), спланували і здійснили переворот 25 квітня 1974 року, який став відомий як «Революція гвоздик». В результаті цих подій диктаторський режим прем’єр-міністра і ідеологічного лідера Антоніу де Олівейру Салазара упав, Estado Novo (Нова держава) припинило своє існування, а за ранньою помірно-консервативною фазою (травень 1974 – березень 1975) пішла радикально-ліва фаза. До влади прийшли комуністи.

Соціалісти вперше прийшли до влади в 1976 році, і вони все ще перебувають при владі, але оскільки голосів для проходження в парламент ніколи не було достатньо, соціалісти завжди знаходяться в коаліції з комуністами.

Вочевидь, що Україна не може розраховувати на підтримку лівих, особливо комуністів. Як приклад необхідно відзначити наступний факт. Після того, як Комуністична партія України була заборонена рішенням суду, парламент Португалії на засіданні 17 лютого 2017 року засудив дії української влади. Голосування проти українського рішення було представлено парламентською групою ПКП і схвалено наступними групами: ПС, ВКП, ЛБ і ППЗ. Дві португальські партії, а саме Соціал-демократична партія і Партія соціально-демократичного центру, підтримали вищезгадану введену заборону на діяльність Комуністичної партії в Україні, але вони все ще формують опозицію.

Під час голосування комуністична партія заявила, що соціал-демократи підтримують припинення зіткнень на сході України, засуджують порушення прав людини та індивідуальних свобод і закликають до мирного вирішення для встановлення миру і безпеки населення: “Прийнятий в Україні в 2015 році закон про незаконність комуністів є недемократичним і суперечить нормам і конвенціям міжнародного права”.

Ліві, особливо крайні ліві, неодноразово чорнили Україну. Це стосується як українців, які проживають в Португалії, так і тих, хто перебуває за її межами: “Увага! Будьте обережні, гуляючи по місту! Через футбольний матч Португалія-Україна. Лісабон заразився українськими нацистами. Не ходіть одні і не заходьте в потенційно небезпечні місця”.

Людина, яка написала і оприлюднила пост в «Facebook» – Мамаду Ба, колишній член парламенту крайніх лівих (ЛБ), що представляють португальську законодавчу гілку влади.

Мамаду БА

Лист до парламенту Португалії про інсинуації, написаний депутатом Мамаду Ба

Фактично, Мамаду Ба “раптово” подав у відставку в листопаді того ж року, а в 2019 році він також припинив свою діяльність як члена ЛБ (Bloco de Esquerda).

У 2020 році в Португалії вже проводили дезінформаційну кампанію. Тоді в португальській газеті «Público» одночасно відразу в трьох статтях писали, що Україна – це “колиска світового сучасного нацизму” і “тренувальний майданчик для неонацистів з усього світу”. В цей же час такі кампанії одночасно проводилися в декількох європейських країнах, що, ймовірно, зовсім не є випадковістю, а скоріше свідчить про чітко сплановану пропагандистську акцію.

Для того, щоб знайти ймовірного провокатора і замовника подібних акцій, достатньо просто відкрити офіційний сайт установи під назвою «Фонд Русский мир» і перевірити список країн, де у нього є свої центри або агенти, дії яких однозначно координуються з Москви.
 
Після стількох світових прецедентів подібних явищ не виникає ніяких сумнівів в тому, що посольства Російської Федерації в різних країнах є не більше ніж штабами шпигунів, диверсантів і пропагандистів Кремля.

Варто також відзначити, що в червні 2020 року всі центральні засоби масової інформації Португалії обговорювали обурливий факт: стався витік даних, передача конфіденційної інформації, такої як особисті дані опозиціонерів режиму Путіна, які проживають в Лісабоні, в Посольство Росії в Португалії. Винною стала мерія Лісабона.
Для будь-якого європейця, особливо з урахуванням чинного в Європейському Союзі законодавства, особисті дані є конфіденційними, не кажучи вже про те, що вони повинні бути такими для чиновника високого рівня.

Фернандо Медіна, глава мерії Лісабона визнав, що дані активістів, які брали участь у протестах проти кремлівського режиму, були передані в Москву. Більш того, один з учасників протесту вже має португальський паспорт, тобто мерія в тому числі передала Росії особисті дані громадянина Португалії. У своєму публічному коментарі Медіна заявив, що він, звичайно, нічого не знав про витік даних. Але внутрішнє розслідування в мерії Лісабона показало, що офіс Медіни знав про передачу даних з 2018 року. Незважаючи на чинне законодавство, мерія Медіни повідомляла російському посольству про всі демонстрації проти Кремля не лише в Лісабоні, але і в інших містах, що навіть не є прерогативою будь-якої міської ради. Згідно з результатами опитування, “труднощі в розумінні внутрішнього протоколу змусили мерію Лісабона не менше 27 разів направляти інформацію про конкретних організаторів політичних акцій протесту в російське посольство”. Але згідно з останньою знайденою інформацією, мерія Лісабона передала особисті дані протестувальників в 52 випадках після набуття чинності європейського закону «про захист даних».

Протестувальники в Португалії

Крім російського посольства, мерія Лісабона поділилася даними про протестувальників з посольствами Ізраїлю, Китаю та Венесуели. Незважаючи на здобуту “популярність” і звання проросійського кандидата, Медіна, схоже, не відчуває докорів сумління і збирається знову балотуватися на пост мера на муніципальних виборах у вересні 2021 року. Питання в тому: чому португальська влада не відхилила кандидатуру Медіни на підставі результатів розслідування?

Варто також відзначити, що згідно зі статистикою протестів в Лісабоні з 2013 року, більшість учасників політичних протестів не росіяни, а, по суті, українці. Більш того, переважна більшість акцій протесту, організованих українцями, проходила прямо перед посольством країни-агресора в Лісабоні.

Цікаво, що в 2013 році було видано розпорядження, підписане тодішнім мером столиці Антоніо Коста, про те, що місто Лісабон надаватиме дані про протестувальників тільки в Міністерство внутрішніх справ і в місцеву поліцію. Ні в якому разі ця інформація не повинна була передаватися в посольства. Очевидно, це розпорядження не стосується російського посольства, яке досі отримує інформацію з перших рук.

Неможливо не помітити ще одну деталь, а саме твіт відомого депутата, представника лівих в Бразилії Аленкара Сантани Браги:

“Дуже символічно! Чорний бразилець, лівий «хрестоносець» з Сальвадора-да-Баія здолав бойовика з України, країни, керованої вкрай правими неонацистами, які є кумирами сім’ї Болсонару.”

Всі ці факти вказують, що російська машина пропаганди успішно діє і за межами рідної країни. Більш того, той факт, що в демократичних країнах і державах Європейського Союзу підтримують ідеї кремлівського режиму, невтішно підводить до висновку про успіхи «Фонду Русский мир». Лідерам країн, де ще немає представництва, слід розуміти, що домовленість з Росією про майбутнє створення таких центрів неодмінно скомпрометує їхнє правління в очах інших держав. У тих країнах, де вже діє фонд, необхідно знати, що єдиною метою його працівників є поширення пропаганди путінського режиму, шпигунство і диверсії.